Історія справи

Постанова ВАСУ від 25.02.2026 року у справі №160/4585/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Київ

справа №160/4585/25

адміністративне провадження № К/990/25885/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/4585/25

за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту з коштів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року (головуючий суддя - Суховаров А. В., судді: Головко О. В., Ясенова Т. І.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, відповідач), у якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О.А. щодо незняття арешту з коштів ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», накладеного постановою про арешт коштів боржника від 02 січня 2025 року;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О.А. щодо незняття арешту з майна ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», накладеного постановою про арешт майна боржника від 27 січня 2025 року;

- зобов`язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України усунути вказані порушення, а саме: зняти арешт з коштів ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», накладений постановою про арешт коштів боржника від 02 січня 2025 року;

- зобов`язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, усунути вказані порушення, а саме: зняти арешт з майна ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», накладений постановою про арешт майна боржника від 27 січня 2025 року.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з указаним рішенням, відповідач 08 квітня 2025 року подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року апеляційну скаргу ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 160/4585/25 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.

Ухвалою від 13 травня 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу заявнику, оскільки станом на день постановлення цієї ухвали недоліки апеляційної скарги не усунуті.

15 травня 2025 року ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 160/4585/25.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу відповідача (від 15 травня 2025 року) залишено без руху, як таку, що подана поза межами строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом зазначення іншої причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

27 травня 2025 року відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено в задоволенні заяви ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

18 червня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року.

Як зазначає у касаційній скарзі її автор, відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що вказані відповідачем у заяві причини пропуску строку є неповажними, з урахуванням стислих строків на подання апеляційної скарги у справах з приводу рішень, дій, чи бездіяльності органу державної виконавчої служби. Вітам, апеляційним судом не враховано, що апеляційна скарга вперше направлена до суду апеляційної інстанції у строк, установлений частиною шостою статті 287 КАС України. В даному випадку відмовлено у відкритті апеляційного провадження з приводу несвоєчасної сплати судового збору, яке стало можливим з огляду на помилку у підготовці платіжних документів. Таким чином, право на апеляційне оскарження судового рішення поставлено в залежність від помилки в документах на оплату судового збору, який за збігом обставин своєчасно не виявлено.

Касатор наполягає, що оцінюючи поведінку ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та обставини викладені у заяві в сукупності, слід дійти висновку, що апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 160/4585/25 відбулося з дотриманням вимог КАС України, при цьому мали місце обставини, які унеможливили своєчасну сплату судового збору за подання апеляційної скарги, які можуть бути визнаними поважними для поновлення процесуального строку для подання до суду апеляційної інстанції скарги.

На переконання скаржника, наведені обставини свідчать про вжиття відповідачем невідкладних заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги у найкоротші строки, а тому ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року підлягає скасуванню, оскільки судом вказані обставини до уваги не прийняті та при постановлені ухвали не враховано.

Ухвалою від 05 серпня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, а ухвалу суду апеляційної інстанції від 05 червня 2025 року залишити без змін.

Позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, у якій визначено умови, одночасне дотримання яких надає можливість визнати поважними підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Серед таких умов є доведення, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Однак, із аналізу змісту повторно поданої апеляційної скарги вбачається, що жодних доводів які б свідчили, що повернення первісної апеляційної скарги обумовлено наявністю об`єктивних і непереборних обставин, скаржником не зазначено, як і не надано жодних належних і допустимих доказів, що підтверджують існування таких обставин.

Ураховуючи, що апеляційна скарга відповідача подана за межами процесуального строку на апеляційне оскарження та не містить в собі об`єктивних та беззаперечних підстав для поновлення пропущеного строку, позивач уважає, що Третій апеляційний адміністративний суд прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою від 24 лютого 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Джерела права й акти їх застосування

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 КАС України установлені загальні строки на апеляційне оскарження судового рішення, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України, частиною шостою якої установлено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, бо якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

V. Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі № 160/4585/25 відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Комплексний аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотримання термінів її подачі, обов`язкове подання переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, у тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

При цьому процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, частина шоста якої установлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строки на апеляційне оскарження судового рішення (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас стаття 287 КАС України не обмежує повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 287 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплюють дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Повертаючись до обставин цієї справи, зазначимо, що рішення суду першої інстанції ухвалене 31 березня 2025 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а 08 квітня 2025 року відповідач подав через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на вказане судове рішення.

Отже, первинне звернення відповідача з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 160/4585/25 відбулося у строк, визначений частиною шостою статті 287 КАС України.

Проте, ухвалою від 24 квітня 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через несплату судового збору та надано строк у 10 днів для усунення цього недоліку. Копію цієї ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 24 квітня 2025 року.

Разом із тим, оскільки станом на 13 травня 2025 року апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги та не сплатив судовий збір, Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про повернення цієї скарги заявнику.

У той же день копія ухвали про повернення апеляційної скарги доставлена до електронних кабінетів відповідача та його представника Вірченка Ю.М. у підсистемі «Електронний суд».

Вдруге з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 160/4585/25 відповідач звернувся 15 травня 2025 року, при цьому додав документ про сплату судового збору.

Також в апеляційній скарзі відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на добросовісне ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження, що виражається у повторному поданні апеляційної скарги в розумні строки та без зайвого зволікання.

Однак, ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 травня 2025 року скаргу відповідача залишено без руху з тих мотивів, що сплата судового збору через півтора місяці після ухвалення рішення судом першої інстанції не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Копію цієї ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд» 23 травня 2025 року.

На виконання вимог ухвали суду відповідач 27 травня 2025 року подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, апелянт вказував, що строк виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 24 квітня 2025 року спливав 05 травня 2025 року. 26 квітня 2025 року представником (Вірченко Ю.М.), який брав участь у справі №160/4585/25 підготовлені відповідні документи для сплати судового збору та направлено до бухгалтерської служби Міністерства юстиції України. 28 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 був направлений до Міністерства юстиції України (Управління персоналу та Департамент ДВС знаходяться в різних будівлях міста Києва) для звіряння даних військовозобов`язаного з подальшим звірянням у ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 05 по 19 травня 2025 року ОСОБА_1 знаходився у щорічній відпустці. В подальшому, при надходженні до Міністерства юстиції України ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року про повернення апеляційної скарги ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року встановлено, що документи для сплати судового збору направлені з недоліками, що унеможливило його сплату, а представник, який брав участь у розгляді справи № 160/4585/25, знаходився у відпустці. Втім, у стислий термін судовий збір за подання апеляційної скарги було сплачено та 15 травня 2025 року апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року повторно подано до Третього апеляційного адміністративного суду.

На підставі описаних обставин, апелянт у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження стверджував, що представники ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України своєчасно подали апеляційну скаргу вперше - через 7 днів після надходження рішення, та вдруге - через 2 дні після надходження ухвали про повернення апеляційної скарги, тобто добросовісно користувались своїми процесуальними правами. З огляду на це просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Оцінивши зазначені аргументи апелянта, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що причини, на які відповідач посилається як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежали від поведінки апелянта та не містять ознак непереборного характеру. Наголошуючи на стислості строків розгляду справ цієї категорії, суд апеляційної вказав, що не вбачає підстав для перегляду справи, адже позивач має законні очікування виконання судового рішення, яке вже тривалий час набрало законної сили.

З уваги на це та керуючись приписами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Перевіряючи обґрунтованість оскаржуваної ухвали та правильність застосування норм процесуального права судом апеляційної інстанції, Суд зазначає про таке.

Ключовими аргументами автора касаційної скарги є те, що вперше апеляційна скарга на рішення суду у справі № 160/4585/25 подана в межах десятиденного строку, як установлено частиною шостою статті 287 КАС України, а вдруге - без зайвого зволікання, через два дні після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги.

У вимірі таких доводів колегія суддів наголошує, що приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, усунення недоліків апеляційної скарги.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і, після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Колегія суддів зауважує, що відсутність хоча б однієї із наведених умов може слугувати підставою для відмови в поновленні строку на апеляційне оскарження.

Таким чином право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Відповідаючи на аргументи заявника касаційної скарги, колегія суддів відзначає, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про порушення ним норм процесуального права.

У випадку, що розглядається, повернення первісної апеляційної скарги ВПВР Департаменту ДВС міністерства юстиції України відбулося саме внаслідок несплати судового збору в розмірі, визначеному законом, тобто обставин, які залежали виключно від особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Обставини, на які відповідач посилався у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, стосуються внутрішньої діяльності органу державної влади.

Разом з тим, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб і невиконання скаржником вимог процесуального закону або суду не належать до об`єктивних обставин особливого та непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Органи державної влади, державні установи та організації, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання процесуальних обов`язків.

Окрім того, вчасна подача первісної апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до апеляційного суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, установлених процесуальним законом, оскільки в такому випадку порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Той факт, що вдруге апеляційну скаргу подано без зволікань не відміняє того, що первісна апеляційна скарга подана відповідачем без дотримання вимог КАС України щодо сплати судового збору. Тобто, повернення первісної апеляційної скарги пов`язано безпосередньо з діями та поведінкою апелянта.

Принагідно відмітити, що заявник касаційної скарги не наводить аргументів з приводу того, чому при поданні апеляційної скарги вперше не було сплачено судовий збір, адже останній не міг не розуміти про настання відповідних процесуальних наслідків у такому випадку. Також не наведено пояснень стосовно причин чи обставин, які стали на заваді тому, щоб відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, проконтролював належне виконання законних вимог суду щодо сплати судового збору у справі № 160/4585/25.

Доречно також звернути увагу на сформований Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого законом або судом проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень або судове рішення отримують додаткову легітимність (стабільність) та не передбачатимуть можливості перегляду (скасування), а правові наслідки їх прийняття (вчинення) не будуть відмінені. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, а також судового рішення. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об`єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Беручи до уваги наведене Верховний Суд уважає, що Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 червня 2025 року обґрунтовано відмовив ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження від 27 травня 2025 року та у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року справі № 160/4585/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду з повторною апеляційною скаргою.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, і Суд не знайшов підстав для її скасування чи зміни, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі № 160/4585/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько